В розділі підручники PDF додано підручники для 1, 5, та 10 класу 2018 року видання

ОСНОВИ ПОПУЛЯЦІЙНОЇ ЕКОЛОГІЇ

Розділ 5. СТРУКТУРА ПОПУЛЯЦІЇ

 

Структура популяцій визначається біологічними властивостями виду, впливом абіотичних факторів, стосунками з іншими особинами популяції та з іншими популяціями. Кожна особина популяції має певні розміри, стать, відмінні риси морфологічної будови, вік, особливості поведінки, свої межі витривалості і адаптації до умов середовища. Індивідуальні особливості організму залежать від його спадкової програми (генотипу) і від того, як вона реалізується в ході індивідуального розвитку.

Розподіл організмів у популяції за адаптацією до умов місцезростання чи місцепроживання, витривалістю, статтю, способом життя і особливістю поведінки, добування їжі і розмноження характеризує структуру популяції за цими ознаками.

Адаптивні можливості популяції зумовлені як пристосуванням окремих особин, так і всієї популяції як групової системи.

Ріст і розвиток організмів, народження нових, загибель інших з різних причин, збільшення чи зменшення чисельності, зміна умов середовища - все це викликає зміни в структурі популяції, тому вона динамічна, нестабільна.

Вивчаючи даний розділ, ви дізнаєтесь, якою складною, узгодженою і закономірно сформованою є популяція як жива екологічна система. Своєрідність кожної популяції, її місце в біоценозі, біосферне і практичне значення зумовлені своєрідністю виду і його особин, їхнім пристосуванням до конкретних умов середовища.

 

5.1. Просторова структура популяції

 

Основні поняття і терміни: територія популяції, екологічне поле, ізоляція, просторова структура, рівномірний, нерівномірний і випадковий типи розподілу особин, пасивне і активне розселення, інвазія, осілі тварини, кочові тварини; дифузний, мозаїчний, пульсуючий і циклічний типи просторової структури; горизонтальна і вертикальна структура популяції рослин.

Кожна популяція займає певну територію і існує в нерозривній єдності з її екологічними умовами, взаємодіє з іншими популяціями.

Територією називають площу, яку займає одна особина, або велике їх число і яка охороняється цими особинами від інших членів того ж, або іншого виду. Цілісність території визначається не тільки її простором, а й наявністю їжі, сховищ, місць для спорудження гнізда. Тут тварина повинна мати умови для харчування, вирощування потомства без втручання інших особин. Розміри території залежать від величини особин виду та способу їх життя. У тварин територіальна прив’язаність значно менша, ніж у рослин. Особливо це стосується рослиноїдних тварин, які мають більший доступ до кормів. У хижаків така прив’язаність сильніша, в зв’язку з особливостями харчування.

Територія поширення популяції рослин зумовлена їхнім прикріпленим способом життя. Її називають екологічним полем.

Просторова структура популяції - це такий характер розміщення її особин, який забезпечує найраціональніше використання території, зайнятої нею.

Найоптимальніше використовують екологічні особливості території зелені рослини. У рослинних популяціях розрізняють горизонтальну і вертикальну структуру.

Просторова горизонтальна структура популяції рослин визначається поодиноким їх розміщенням на території або групами, біологічними особливостями виду і характером умов місцезростання. Скупчення особин одного виду називається парцелами. Вони дають можливість краще пристосуватися до несприятливих умов та міжвидової конкуренції. Прикладом може бути горизонтальна структура берези, липи, граба та трав’янистих рослин: яглиці, копитняку, плюща у грабово-буковому лісі.

Вертикальна структура спостерігається в багатовікових лісонасадженнях, де різновидові рослини розміщені ярусами. Перший ярус утворюють популяції дерев-едифікаторів, у другому дерев-субедифікаторів, інші - в третьому і четвертому ярусах. Чагарники утворюють відповідно чагарниковий, а трави - нижній трав’яний ярус.






загрузка...