В розділі підручники PDF додано підручники для 1, 5, та 10 класу 2018 року видання

ОСНОВИ ПОПУЛЯЦІЙНОЇ ЕКОЛОГІЇ

Розділ 12. ПОПУЛЯЦІЙНО-ВИДОВИЙ РІВЕНЬ ОХОРОНИ ЖИВОЇ ПРИРОДИ

12.1. Концепція популяційно-видового рівня

 

Живу природу (біоту) утворюють численні види рослин і тварин. За приблизними даними, на земній кулі нараховується до 500 тис. видів рослин і до 1,5 млрд. видів тварин. Кожен вид живих організмів характеризується властивими йому рисами зовнішньої і внутрішньої будови, способом життя, своїми екологічними вимогами і, відповідно, відіграє різну роль у житті біосфери.

Біологічна різноманітність рослинного і тваринного світу забезпечує екологічну рівновагу, стійкість і стабільність біосфери. Кожен біологічний вид - це неповторний витвір природи, який містить інформацію багатьох поколінь предків. Розшифрування її має винятково важливе наукове та практичне значення. Проблема збереження їхнього генофонду повинна вирішуватися на базі сучасного розуміння структури виду, згідно якого види є сіткою взаємозв’язаних популяцій, розміщених на території його ареалу. Кожна з них по- своєму адаптована до конкретних екологічних умов середовища існування (проживання, місцезростання), чим забезпечує можливість існування виду. Популяції та види становлять цілісні біосистеми, утворені сукупністю особин, здатних обмінюватись генетичною інформацією в процесі розмноження. На популяційно-генетичному рівні здійснюється процес еволюції, виникнення і зникнення видів. Тому для вирішення проблем охорони живої природи та її видового складу популяційно-видовий рівень є найважливішим. Під охороною видів розуміють необхідність збереження всієї сукупності внутрішньовидових форм і популяцій в комплексі із середовищем їхнього існування. Зникнення не тільки багатьох популяцій, але й видів (родів) живих організмів може спричинити втрату потенціально дуже цінного генетичного матеріалу.

Для існування виду перспективними є популяції, що містять у своєму складі різні вікові групи, з перевагою молодих, здатних до розмноження особин.

Сукупність історично сформованих на певній території видів рослин становить флору, а видів тварин - фауну. Різноманітність і своєрідність флори і фауни окремих регіонів і географічних зон визначається різноманітністю геологічних, орографічних, ґрунтових та кліматичних умов, а також такими факторами, як географічна ізоляція, міграція, вимирання, стихійні природні явища. В даний час до цих факторів приєдналась активна позитивна і негативна за впливом на живу природу діяльність людини.

Серед видів дикої флори і фауни виділяють категорії аборигенні (автохтонні) і інтродуковані, реліктові та ендемічні.

Аборигенні (автохтонні) - це види, що живуть там, де вони виникли в процесі еволюції (качконіс і евкаліпт - у Австралії; мурахоїд і дика картопля - у Південній Америці та ін.). Такими є види, що становлять основу регіонального світу живої природи.

Інтродуковані (інтр оду центи) - це види, перенесені з інших місцевостей у регіони (географічні області), де вони раніше не зустрічались. Ті з них, які успішно адаптуються до нових екологічних умов, якщо останні не дуже різко відхиляються від умов їх попереднього поширення, поповнюють видовий склад флори і фауни нових регіонів.

Релікти (від лат. relictum - залишок) - це види рослин і тварин, які залишились існувати на певних територіях з минулих геологічних епох (тис ягідний, плаун звичайний, копитняк європейський, хохуля звичайна, перев’язка та ін.).

Заслуговують на увагу ендемічні види (від грецьк. endemos - місцевий). До них віднесені види рослин і тварин, поширення яких обмежене певною місцевістю. Таких видів особливо багато у географічно ізольованих місцевостях (у високих горах, на островах, в озерах, в Австралії) та серед видів з обмеженими можливостями до розселення.

Внаслідок сумісної дії природних і антропогенних факторів формується змішана флора і фауна регіонів.

Отже, для вирішення проблем охорони видового багатства живої природи важливі знання генетичного матеріалу і поширення окремих її видів на території основних та інших регіонів.






загрузка...