загрузка...
Loading...

ОСНОВИ ПОПУЛЯЦІЙНОЇ ЕКОЛОГІЇ

Розділ 12. ПОПУЛЯЦІЙНО-ВИДОВИЙ РІВЕНЬ ОХОРОНИ ЖИВОЇ ПРИРОДИ

12.3.2.  Значення величини чисельності популяції для охорони виду

 

Невід’ємною умовою існування популяції є наявність достатньої кількості особин, що забезпечують здатність її до відтворення і росту.

Визначення мінімального числа особин, при якому популяція може зберегти своє існування, є однією з важливих проблем практичної охорони багатьох видів у природі і в неволі. При цьому важливим залишається збереження рівня генетичної мінливості, що забезпечує здатність популяції адаптуватися до зміненого середовища.

Мінімальну величину популяції визначають за можливістю виникнення близькоспорідненого схрещування, що сприяє зниженню гетерозиготності. Практика тваринництва вказує на можливість безпечного інбридингу в межах 1% на одне покоління, відомого як "правило 1%-го інбридингу".

У невеликих популяціях спостерігається зниження плодючості. Так, популяція з 10 особин, які розмножуються в кожному поколінні, зникне через 15 поколінь внаслідок інбредної депресії.

Вважають, що для популяцій вищих хребетних тварин ефективною, здатною забезпечити надійне виживання, буде чисельність в декілька сотень особин, а для безхребетних - декілька десятків тисяч особин.

Для відтворення зникаючої популяції (виду), чисельність якої критично мала, важливе значення має число особин виду, що знаходиться на інших територіях та в неволі. Використання їх як резерву є єдиною можливістю не допустити втрати цих видів. Так було збережено і відтворено зубра, річкового бобра, велику і малу чаплі, кулана та ін.






загрузка...