Економічне вчення Дж. Б. Кларка: американська школа - МАРЖИНАЛІЗМ. СТАНОВЛЕННЯ НЕОКЛАСИЧНОЇ ТРАДИЦІЇ В ЕКОНОМІЧНІЙ ТЕОРІЇ - Історія економічних вчень навчальний посібник 

В розділі підручники PDF додано підручники для 1, 5, та 10 класу 2018 року видання

Історія економічних вчень

МАРЖИНАЛІЗМ. СТАНОВЛЕННЯ НЕОКЛАСИЧНОЇ ТРАДИЦІЇ В ЕКОНОМІЧНІЙ ТЕОРІЇ

 

8.5. Економічне вчення Дж. Б. Кларка: американська школа

Джон Бейте Кларк (1847—1938) — професор Колумбійського університету, фундатор американської школи маржиналізму.

Народився в м. Провіденсі штату Род-Айленд у США. Кларк навчався спочатку в Амхерстському коледжі, а потім в Європі в університетах Гейдельберга і Цюріха. Після повернення до США зайнявся викладацькою діяльністю. Серед його студентів був Т. Веблен, який згодом став відомим економістом. З 1893 по 1895 р. Кларк був президентом Американської економічної асоціації.

Серед низки його наукових праць виділяють роботи "Філософія багатства" (1886 р.) і "Розподіл багатства" (1899 р.).

Кларк сформулював три універсальних закони, що діють у господарській формі в будь-яку історичну епоху.

Перший закон — закон граничної продуктивності. В основі його лежить концепція граничної корисності, але Кларк вносить до неї істотні доповнення. По-перше, економічну оцінку благ, їх корисність дає не індивідуум, а групи покупців (Кларк іменує їх класами). Кожний клас покупців регулює ціну певного блага як елемента суспільного багатства. Споживач витрачає свої гроші спочатку на найбільш корисні блага, потім купує все менш корисні. Гранична корисність, за Кларком, — це корисність того блага, яке певний клас покупців може купити на останню грошову одиницю, що є у нього. Для найменш заможних це, наприклад, хліб, для більш заможних — вихідний костюм, для багатих — лімузин. Відповідно нижчий клас обумовлює ціну хліба, середній — костюма, вищий — автомашини. По-друге, будь-який товар володіє цілою низкою властивостей, кожна з яких залучає свою групу покупців. Так, годинники показують час, їх корпус зроблений зі срібла, вони грають мелодію — все це елементарні корисності. Тому цінність товару відображає не якусь єдину для всіх корисність, а "низку елементарних корисностей". До економічної теорії це положення увійшло як "закон Кларка": ціна товару дорівнює сумі граничної корисності його складових, причому кожна гранична корисність належить до окремого класу споживачів.

Другий закон — закон специфічної продуктивності. У виробництві завжди задіяні чотири чинники: капітал у грошовій формі, капітальні блага (засоби виробництва і земля), діяльність підприємця і праця робітників. Кожний фактор виробництва має специфічну продуктивність і робить внесок у цінність продукту. Власнику відповідного чинника належить внесок цього чинника — це, за Кларком, закон розподілу. Капітал приносить відсоток, капітальні блага — ренту, підприємницька діяльність — підприємницький прибуток, праця — заробітну плату.

Третій закон — закон спадної продуктивності. Збільшення будь-якого чинника виробництва за незмінності інших дає спадний приріст продукції. Твердження про спадну продуктивність стосовно до землі висловлював Т. Мальтус, про спадну продуктивність капіталу і праці писав І. Тюнен. Нове, що вніс Дж. Б. Кларк, — це зведення винагороди кожного чинника до величини його граничного продукту.

Кларк бачив у граничній продуктивності нормативний принцип дотримання справедливості при розподілі прибутків. Таке тлумачення викликало заперечення А. Маршалла. Рівноважну ставку заробітної плати, стверджував А. Маршалл, не можна визначити тільки з граничної продуктивності праці, без урахування пропозиції праці. Навіть у короткостроковому аспекті пропозиція праці еластична за рахунок можливої зміни інтенсивності праці. Взагалі концепція граничної продуктивності належить до попиту на фактори виробництва, тоді як розподіл прибутків визначається і попитом, і пропозицією їх.

Кларк поділяє економічну теорію на статику і динаміку. Статика розглядає дію економічних законів в умовах незмінної чисельності населення, грошового капіталу, техніки і технології та інших значущих чинників. Статика має справу не з економічною реальністю, а з деякою абстракцією, з моделлю економіки, з якої усунені всі сторонні збуджувальні обставини. Саме у статиці виявляються основні закономірності забезпечення рівноваги господарства. Динаміка не відкриває яких-небудь нових законів. Вона розглядає порушення рівноваги: невідповідність попиту і пропозиції, галузеві диспропорції тощо. Деякі категорії економіки пов'язані тільки з динамікою. Це, зокрема, підприємницький прибуток (тією мірою, якою він перевищує заробітну плату за кваліфіковану працю управлінця). Підприємницький прибуток, за Кларком, — премія за технічний прогрес. Її отримують ті, хто вносить динамічний початок у виробництво. Як тільки вдосконалення техніки і технології припиняється, тобто настає статичний стан, конкуренція зводить підприємницький прибуток до заробітної плати висококваліфікованого працівника.

Багато що в теорії Кларка його сучасникам уявлялося дуже спірним, однак його концепція граничної і специфічної продуктивності стала джерелом плідного сучасного підходу до вирішення завдань оптимізації виробництва за обмежених ресурсів.






загрузка...