У чому полягає зміст методологічних основ учення Д. Рікардо? - КЛАСИЧНА ШКОЛА ПОЛІТИЧНОЇ ЕКОНОМІЇ - Історія економічних вчень навчальний посібник 

В розділі підручники PDF додано підручники для 1, 5, та 10 класу 2018 року видання

Історія економічних вчень

КЛАСИЧНА ШКОЛА ПОЛІТИЧНОЇ ЕКОНОМІЇ

 

У чому полягає зміст методологічних основ учення Д. Рікардо?

Рікардо був економістом періоду промислового перевороту, коли в Англії бурхливо розвивався капіталізм, ще більш рельєфно виявилась класова структура суспільства.

Найвідоміша праця Рікардо — "Засади політичної економії і оподаткування" (1817 p.), в якій він найбільш повно виклав свою систему економічних поглядів. Однак він написав і кілька менш відомих праць, які опублікував до 1807 p., зокрема з питань економічної природи грошей і закономірностей грошового обігу, заміни золотих грошей паперовими.

Солідаризуючись із А. Смітом, Д. Рікардо також виділив у суспільстві три основних класи — власників землі, власників грошей і капіталу, необхідного для її обробки, і найманих робітників, працею яких вона обробляється, і три види доходів — ренту, прибуток і заробітну плату. Виходячи з цього, Рікардо дав своє трактування "головного завдання політичної економії", яке полягає, за його словами, в тому, щоб визначити закони, які управляють розподілом доходів. Всю сукупність виробничих відносин між людьми він звів до відносин розподілу, які й вважав предметом політичної економії.

В основі процесів розподілу доходів у суспільстві в системі Рікардо стоять саме класові взаємовідносини, адже він був переконаний, що "зростання доходів капіталістів (прибуток) обов'язково зменшує доходи робітників (заробітну плату), і навпаки", вбачаючи в цьому жорстку й об'єктивну закономірність зі зворотним зв'язком.

Рікардо першим в історії економічної науки в основу своєї теоретичної системи свідомо поставив трудову теорію вартості, з позицій якої розглядав усі економічні процеси, закони і категорії.

За аналогією з концепцією "природного порядку" А. Сміта головною умовою примноження багатства країни, яке розглядається як сукупність вироблених життєвих благ, Д. Рікардо вважав вільну конкуренцію та інші принципи економічного лібералізму — вільне підприємництво, вільну торгівлю та інші "економічні свободи". Лише за умов вільної конкуренції, підкреслював він, "інтереси індивіда і цілого не зіштовхуються", а режим вільної конкуренції "в цілому, з тими чи іншими практичними відступами, є найбільш доцільним і найбільше відповідає інтересами нації". Це показує, що найбільш досконалим суспільством Рікардо вважав суспільство, де найповніше реалізуються принципи вільної конкуренції і вільного підприємництва, тобто капіталістичне (ринкове).

У рікардіанській теоретичній системі при дослідженні економічних процесів і явищ широко застосовувались як метод логічної абстракції, запропонований ще А. Смітом, так і математичні методи, за допомогою яких Рікардо здійснював їх кількісний аналіз, заклавши основу модельного підходу через побудову простих економічних моделей. Як точний і послідовний теоретик, здатний одержати неочевидний висновок із аналізу запропонованих ним простихекономічних моделей, Д. Рікардо (за винятком, можливо, Дж. М. Кейнса) не має собі рівних в історії світової економічної думки.






загрузка...