загрузка...
Loading...

В розділі підручники PDF додано підручники для 1, 5, та 10 класу 2018 року видання

Основи філософських знань
Розділ перший
ОСНОВНІ ЕТАПИ РОЗВИТКУ ФІЛОСОФІЇ

ГЛАВА ПЕРША
ЗАРОДЖЕННЯ ТА РОЗВИТОК ФІЛОСОФСЬКИХ ВЧЕНЬ
1. Філософія Сходу

Філософія в Індії в XIX - XX ст.

  В історії філософської думки визначними стали XIX и XX ст. Могутній вплив культури Заходу, що насаджувалася колоніальною політикою Англії, привів до того, що Індія вирвалася з «вікового перебування в минулому». В умовах, коли традиційні устої життя виявились зруйнованими, а нові ще не здобуті, виникла потреба в філософському осмисленні культурної ситуації, у виборі орієнтирів світогляду, що дозволяють Індії подолати критичну ситуацію. Сталися зміни. Зміни, що відбуваються в політичному, соціально-економічному житті, знайшли відбиття в історії філософської та соціальної думки Індії і названі філософським ренесансом. Індійські історики філософії нерідко робили паралелі між ідейними прагненнями основоположників ренесансу і духовними шуканнями мислителів Відродження, Реформації і Просвітництва в Європі. Зіставлення, достатньо обґрунтовані в індійській думці XIX ст., виявилися спресованими в одне: риси духовних формоутворень, які в Європі представлені окремими епохами. Саме в Індії відбуваються: безпосереднє звертання до пам'ятників класичної давнини, обминаючи середньовічні нашарування, по-перше; реформація традиційного індуїзму, по-друге; віра у велику очисну і визвольну роль Розуму і Науки, особливі риси індійського ренесансу. Мета теоретиків ренесансу полягає в боротьбі проти духовного поневолення Індії, за відновлення повної слави і величі минулого. Радикальні ідеї, як правило, набували релігійних форм.

  Найвидатніші філософи XIX — початку XX ст. — засновники релігійних об'єднань (ашрамів) реформаторського типу: Рам Мохан Рай, Свамі Даянанда Сарасваті, Свамі Вівекананда, Ауробіндо Гхош. Теорія і практика реформаторських об'єднань, що явно не узгоджувалася з традиційним індуїзмом, тісно перепліталася з модернізацією Веданти, духовна монополія якої після завоювання Великобританією значно підірвана в Індії.

  Засноване в 70-ті роки XIX ст. Свамі Даянандою товариство Ар'я самаджа проголосило веди і Веданту осереддям людської мудрості і, отже, втіленням суті світової цивілізації. Особливо наполегливо стверджувалася думка про те, що нібито веди, а отже, і Веданта, включають усю сукупність сучасних і навіть майбутніх людських знань, у тому числі всі досягнення наукової і технічної думки. «Релігією майбутнього освіченого людства» назвав Веданту відомий філософ Свамі Вівекананда, підкреслюючи, що Індія потребує саме практичної Веданти. Злившись з ідеями національно-визвольного руху, модернізований ведантизм поширився в інтелектуальних колах індійського суспільства. Гуманістичні пошуки неоведантизму знайшли широкий відгук на Заході . Соціальний і культурний прогрес Індії підтримувала передова громадськість Заходу, видатні вчені і просвітителі — від Емерсона і Торо до Генрі Гессе, Іммануїла Канта, Георга Гегеля, Отто Хакслі й Ромена Роллана.





загрузка...